Догляд за пацієнтом під час кашлю

1. Заспокоїти пацієнта (хвилювання може посилити задишку).

2. Надати пацієнту напівсидяче положення у ліжку:

a) підняти головний кінець функціонального ліжка;

b) застосувати підголівник;

c) використати додаткові подушки.

3. Звільнити грудну клітку пацієнта від одягу, який стискує її.

4. Забезпечити доступ свіжого повітря в кімнату — відкрити кватирку або вікно.

5. В умовах стаціонару забезпечити подачу кисню пацієнту від централізо­ваної системи або кисневої подушки.

7. Прикласти грілки до нижніх кінцівок пацієнта, попередньо перевіривши
їх температуру, щоб уникнути опіків.

8. Уважно стежити за станом пацієнта. Дуже важливо своєчасно помітити і
правильно оцінити порушення дихання, зміну кольору і вологості шкірних
покривів, порушення психіки тощо.

9. За призначенням лікаря продовжити надання невідкладної допомоги,
застосовуючи медикаментозні препарати.

Запам’ятайте! При бронхіальній астмі призначаються одні групи препа­ратів, а при серцевій астмі — інші, тому помилкове призначення і введення ліків (особливо парентеральне) — не допустиме.

ДОПОМОГА ПАЦІЄНТУ ПІД ЧАС КАШЛЮ

1. Надати пацієнту напівсидяче положення у ліжку, при якому зменшується
кашель.

2. Забезпечити доступ свіжого повітря у палату — відкрити кватирку або
вікно (без протягів), при провітрювані добре вкрити пацієнта.

3. Дати тепле питво пацієнту: молоко з натрієм гідрокарбонатом (на склян­ку молока 1/2 чайної ложки натрію гідрокарбонату) або молоко з луж­ною мінеральною водою.

4. Зробити пацієнту інгаляцію, враховуючи показання і протипоказання.

5. Поставити пацієнту на грудну клітку гірчичники або банки, враховуючи показання і протипоказання.

6. За призначенням лікаря при сухому кашлі застосувати протикашльові засоби (лібексин, бромгексин, кодтерпін).

7. За призначенням лікаря при вологому кашлі застосувати відхаркувальні засоби (сиропи, настої, відвари із лікарських рослин; бронхолітин, пектусин).

8. При вологому кашлі дати пацієнту плювальницю або чисту банку ємністю 250 мл з кришкою, на дно якої налити трохи води або 3% розчин хло­раміну.

ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ КРОВОХАРКАННІ ТА ЛЕГЕНЕВІЙ КРОВОТЕЧІ

Кровохаркання — це виділення при кашлі харкотиння з домішками крові, у вигляді прожилок або невеликих згустків. Кровохаркання завжди є серйозною ознакою, бо якщо не вжити відповідних заходів, може розвинутися легенева кровотеча. Кровохаркання або легенева кровотеча може спостерігатися при туберкульозі, раку, абсцесі, інфаркті легенів, а також при бронхоектатичній хворобі. Легенева кровотеча супроводжується кашлем, кров змішана з харкотин­ням, має світло-червоне забарвлення, піниста. Хворі в такому стані дуже хви­люються, їх переслідує страх смерті і вони потребують невідкладної допомоги.

1. Заспокоїти пацієнта (хвилювання може посилити кровохаркання і леге­неву кровотечу). Заборонити пацієнту розмовляти.

2. Надати пацієнту напівсидяче положення у ліжку:

a) підняти головний кінець функціонального ліжка;

b) застосувати підголівник;

c) використати додаткові подушки.

3. Повернути пацієнта на уражений бік, щоб кров не попадала в бронхи, здорову легеню. До рота підставити ниркоподібний лоток для відхарку­вання; дати чисту серветку.

4. Заборонити виконувати різні рухи, тому що фізичне навантаження може посилити легеневу кровотечу.

5. На відповідну ділянку грудної клітки прикласти холод (міхур з льодом, холодний компрес).

6. Дати пацієнту ковтати невеликі грудочки льоду або дати випити холод­ний розчин кухонної солі по 1 ч. л. через 1-2 хв. декілька раз.

7. При значній кровотечі — накласти джгути на три кінцівки, знімаючи почергово один джгут через 10-15 хв.

8. За призначенням лікаря ввести пацієнту кровоспинні засоби (амінокап­ронову кислоту, медичний желатин, дицинон).

9. За призначенням лікаря ввести пацієнту інфузійні засоби (поліглюкін, реополіглюкін).

1. При сильному кашлі застосувати протикашльові засоби (лібексин, бромгексин, кодтерпін).

ПОДАЧА КИСНЮ ЧЕРЕЗ НОСОВІ КАТЕТЕРИ НА МУЛЯЖІ

Показання: гостра та хронічна дихальна недостатність.

Противоказання: пухлини, опіки дихальних шляхів.

1. Роблю вибірку з листа призначень, проводжу психологічну підготовку і отримую згоду.
2. Мию руки, обробляю антисептиком, одягаю рукавички.
3. Заповнюю апарат Боброва (для зволоження кисню) на 13 водою, при набряку легень спиртом.
4. Прошу очистити носові ходи або роблю це сама, перевіряючи прохідність дихальних шляхів.
5. Трубку приєдную до централізованої системи подачі кисню. Беру носовий катетер, вимірюю відстань від кінчика носа до мочки вуха, зволожую гліцерином і вводжу до мітки в один носови хід, фіксую лейкопластирем до щоки.
6. Відкриваю вентель на апараті Боброва, потім на централізованій системі і кисень поступає зі швидкістю 4-6 л/хв. Через 30-40 хв змінюю носовий хід для запобігання висиханню слизових оболонок і утворенню пролежнів. Через 1-2 год роблять перерву на 20-30 хв, щоб не було перенасичення організму киснем і отруєння.
7. Закриваю вентиль на централізованій системі, потім на апараті і виймаю катетер.

Катетер дезінфікую за правилом двох ємкостей. В першій за допомогою шприца промиваю в дезрозчині, потім занурюю на 1 год, проводжу передстерилізаційну очистку і стерилізацію.

ТЕХНІКА ПОДАЧІ КИСНЮ З КИСНЕВОЇ ПОДУШКИ

Приміщення, де зберігається кисневий баллонповинне бути су­хим, температура повітря — не вища за +25°С, тут недопустимо палити, ко­ристуватися електроприладами, відкритим вогнем. Забороняється в цьо­му приміщенні зберігати інші гази, ефір, спирт, бензин; Одяг повинен бути чистим, а саме, не забрудненим жиром, мастилами, фарбою. Руки забороняється змащувати кремом або олією.

Гумову трубку підєдную до балона, відкриваю вентиль на подушці, а потім на балоні. За допомогою редуктора з манометром регулюю швидкість подачі кисню з балона в подушку (1 – 2 атмосфери). Після заповнення подушки закриваю вентиль на балоні, потім на подушці.

1. Іду до пацієнта,проводжу психологічну підготовку і отримую згоду.

2. Мию руки, одягаю рукавички. На трубку одягаю мунштук. Пацієнту надаю напівсидячого положення.

3. Марлеву серветку зволожую в перевареній воді, а в разі набряку легень спиртом (для зволоження кисню) і фіксую до мунштука.

4. Пояснюю пацієнту, щоб вдихав ротом а видихав носом. При вдисі відкриваю вентиль, при видисі закриваю. По мірі висихання серветки змочую її, по мірі використання кисню скручую подушку.

5. Після закінчення процедури протираю мунштук двічі з експозицією 15 хв.

Недоліком методу, порівняно з подачею кисню через носовий катетер є неекономне його використання.

ДЕЗІНФЕКЦІЯ, ПЕРЕДСТЕРИЛІЗАШЙНА ОЧИСТКА І СТЕРИЛІЗАШЯ НОСОВИХ КАТЕТЕРІВ

1. Після використання носовий катетер промити 0,2% розчином хлорантоїну в ємності, промаркірованій «Для промивання носових катетерів». Промити канал катетера 0,2% розчином хлорантоїну під тиском за допомогою 20 мл шприца.
2. Замочити в 0,2% розчині хлорантоїну на 60 хвилин в ємності, промаркіро­ваній «Для замочування носових катетерів».
3. Одноразовий пластиковий катетер розрізати ножицями на шматочки і
   викинути в урну.
4. Гумовий носовий катетер багаторазового використання промити проточ­ною водою.
5. Занурити у миючий розчин температурою 50оС на 15 хвилин. Промити канал катетера миючим розчином під тиском за допомогою 20 мл шприца.
6. Ретельно промити гумовий катетер проточною водою.
7. Провести стерилізацію гумових катетерів методами:

а) паровим методом (загорнути у пелюшку, покласти в бікс, стерилізу­вати при Т 121оС, тиску 1 атм. 45 хв. ). Для контролю дотримання режиму стерилізації покласти у бікс пробірку з бензойнокислим натрієм;

б) кип’ятіння у дистильованій воді протягом 30 хвилин.

1. Зберігати стерильні носові катетери в асептичних умовах в промаркіро­ваній ємності.
2. Після дезінфекції і стерилізації гумовий катетер обов’язково слід пере­вірити на цілість і еластичність, тому що деформований катетер може порватися і аспірувати в дихальні шляхи.