Милистан инструкция таблетки от кашля инструкция

Состав

1 таблетка (каплета) препарата Милистан Мультисимптомный включает 325 мг парацетамола; 15 мг декстрометорфана гидробромида; 10 мг цетиризина гидрохлорида; 2 мг хлорфенирамина малеата.

Дополнительно: кукурузный крахмал, метилпарабен, микрокристаллическая целлюлоза, пропилпарабен, стеарат магния, лаурилсульфат натрия, тальк, пропиленгликоль, коллоидный диоксид кремния, крахмалгликолят натрия (тип А), полиэтиленгликоль 4000, гипромеллоза, диоксид титана.

Форма выпуска

Милистан Мультисимптомный производится в форме каплет (таблеток) по 12 штук в первичной и вторичной упаковке.

Фармакологическое действие

Анальгезирующее, противокашлевое, жаропонижающее, противоаллергическое, антивоспалительное.

Фармакодинамика и фармакокинетика

Таблетки Милистан Мультисимптомный являются комбинированным лечебным средством, относящимся к группе анальгетиков и антипиретиков, проявляющим эффекты всех входящих в его состав активных ингредиентов.

Парацетамол известен своей выраженной жаропонижающей, анальгезирующей и антивоспалительной эффективностью. Анальгезирующее действие парацетамола проявляется благодаря подавлению биосинтеза простагландинов. Являясь ингибитором циклогеназы, препарат блокирует выработку Е2 и F2 простагландинов, играющих немаловажную роль при передаче ноцицепторами болевых раздражений и трансляции возбуждающих импульсов в ЦНС. Особенность ингибирующего влияния парацетамола на циклооксигеназу в том, что в клетках ЦНС оно происходит значительно сильнее, чем в периферических тканях, приводя к практическому отсутствию в них негативного воздействия на процессы синтеза простагландинов, тем самым обеспечивая нормальный водно-солевой обмен и правильную работу слизистой ЖКТ. Антипиретическая (жаропонижающая) активность парацетамола становится возможной благодаря угнетению биосинтеза простагландинов, являющихся медиаторами центра терморегуляции, напрямую в гипоталамусе.

Цетиризин является продуктом метаболизма гидроксизина и относится к селективным антагонистам периферических H1-рецепторов. Основное действие данного препарата направленно на предупреждение формирования и облегчение течения уже существующих аллергических проявлений. Также цетиризин обладает противоэкссудативной и противозудной эффективностью. Антиаллергическая активность препарата достигается благодаря его способности подавлять позднюю стадию миграции клеток (в основном эозинофилов), которые принимают участие в воспалительных процессах, а также вследствие снижения экспрессии молекул адгезии (VCAM-1, ICAM-1), являющихся аллергическими маркерами. Цетиризин угнетает воздействие прочих медиаторов и индукторов гистаминовой секреции, таких как субстанция Р и PAF, фактически не оказывает антисеротонинового и антихолинергического действия. Снижает капиллярную проницаемость, предупреждает формирование отеков, способствует снятию спазма гладкой мускулатуры. В терапевтических дозировках не приводит к седативному эффекту.

Декстрометорфан представляет собой противокашлевое средство, особенно эффективное при лечении непродуктивного (без отхождения мокроты) бронхиального кашля. Эффективность данного препарата связана с торможением им афферентных импульсов, посылаемых слизистой оболочкой путей дыхания и увеличением чувствительного порога кашлевого центра, находящегося в продолговатом мозге. При приеме терапевтических дозировок декстрометорфана не наблюдается привыкания, седативных и анальгезирующих эффектов препарата, а также подавления им работы мерцательного эпителия и дыхания.

Хлорфенамин является противоаллергическим лечебным препаратом из группы блокаторов Н1-рецепторов, который характеризуется противоаллергической эффективностью проявляющейся благодаря сужению сосудов, снижению проницаемости капилляров, устранению гиперемии и отечности слизистой носоглотки, носа и его придаточных пазух. Хлорфенамин сокращает экссудативные проявления местного характера, подавляет симптоматику аллергического ринита (ринорея, чихание, зуд носа, глаз, горла), а также обладает умеренным седативным воздействием.

В пищеварительном тракте всасывание всех активных ингредиентов таблеток Милистана после их перорального приема происходит достаточно быстро и практически в полном объеме.

Т1/2 парацетамола варьируется в пределах 1-3 часов. У пациентов, страдающих циррозом печени, данный параметр несколько удлиняется. Почечный клиренс препарата равен 5%. Выведение осуществляется почками в основном в форме сульфатных и глюкуронидных конъюгатов.

Т1/2 цетиризина составляет приблизительно 10 часов. Экскреция происходит при помощи почек (2/3 в неизменной форме) и кишечника (около 10% препарата). Показатели системного клиренса находятся на уровне 53 мл/мин.

Т1/2 декстрометорфана равен примерно 4 часам. Выведение осуществляется с мочой в неизмененной форме и в форме деметилированных продуктов метаболизма (включая декстрорфан).

Активные ингредиенты Милистана способны проникать сквозь плаценту и обнаруживаются в грудном молоке.

Показания к применению

Назначение Милистана Мультисимптомного показано с целью проведения симптоматической терапии гриппа и прочих ОРВИ, сопровождающихся высокой температурой, раздражающим сухим кашлем, слезотечением, головными болями, насморком, мышечной и суставной болью, заложенностью носа, включая болезненные состояния с сопутствующими аллергическими проявлениями.

Противопоказания

Применение препарата запрещено при:

врожденной гипербилирубинемии;
беременности;
недостаточности глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы;
персональной повышенной чувствительности к какому-либо из ингредиентов ЛС;
тяжелых патологиях печени/почек;
кормлении грудью;
заболеваниях крови;
алкоголизме;
выраженной анемии;
непроходимости кишечника;
лейкопении;
пилородуоденальном стенозе;
гипокоагуляции;
аритмиях;
закрытоугольной глаукоме;
эпилепсии;
гипертиреозе;
риске задержки мочи (по причине заболеваний простаты и уретры);
тяжелой гипертонии;
инфравезикальной обструкции;
патологиях сердечных коронарных артерий;
сахарном диабете;
риске формирования дыхательной недостаточности;
параллельном приеме СИОЗС и ингибиторов МАО;
до 12-ти лет.

Побочные действия

Кожные покровы и слизистые оболочки:

кожные высыпания (пятнисто-папулезные, генерализованные, эритематозные);
сыпь на слизистых;
ангионевротический отек;
синдром Стивенса-Джонсона;
крапивница;
эритема (мультиформная, стойка медикаментозная);
гиперемия;
эпидермальный токсический некролиз;
кожный зуд;
сосудистый отек.

Органы ЖКТ:

изжога;
диспепсические расстройства;
нарушение печеночной функции;
тошнота/рвота;
гастрит;
боль в животе;
метеоризм;
сухость во рту;
увеличение уровня ферментов печени;
диарея;
гипербилирубинемия;
запор;
гепатотоксическое действие (при продолжительном применении высоких доз).

Иммунная система:

реакции связанные с персональной гиперчувствительностью (в том числе анафилактический шок и анафилаксия).

Эндокринная система:

гипогликемия (возможно развитие гипогликемической комы).

Дыхательная система:

ринит;
фарингит;
заложенность носа;
бронхоспазм (при чувствительности к НПВС).

Система кроветворения:

анемия (включая гемолитическую и апластическую);
тромбоцитопения;
метгемоглобинемия и сульфгемоглобинемия (одышка, цианоз, сердечные боли);
агранулоцитоз;
лейкопения.

Нервная система:

парадоксальная стимуляция ЦНС;
головокружение;
дисгевзия;
головные боли;
эйфория;
судороги;
возбуждение;
вертиго;
седативный эффект;
парестезии;
двигательные расстройства;
нервозность;
шум в ушах;
обморок;
невроз;
сонливость/бессонница;
дистония;
депрессия;
неврит;
дискинезия;
агрессия;
нарушение координации;
острый лабиринтит;
раздражительность;
повышенная утомляемость;
нервный тик;
кома;
спутанность сознания;
изменения поведения;
тревожность;
тремор;
галлюцинации.

Мочевыделительная система:

задержка мочи;
дизурия;
затрудненное мочеиспускание;
энурез.

Органы зрения:

двоение;
мидриаз;
нарушение аккомодации;
светобоязнь;
нечеткость зрения;
увеличение внутриглазного давления;
уменьшение остроты зрения;
затуманивание;
непроизвольные движения глаз.

Сердечно-сосудистая система:

учащенное сердцебиение;
тахикардия;
колебания АД;
аритмия.

Репродуктивная система:

импотенция;
нарушения менструации.

Общие:

повышенная утомляемость;
астения;
недомогание;
отечность.

Прочие:

сухость слизистых;
увеличение веса;
гипергидроз.

Милистан, инструкция по применению

Пациентам, начиная с 12-ти лет, рекомендуют перорально (внутрь) принимать Милистан Мультисимптомный по 1 каплете (таблетке) однократно в 24 часа. Продолжительность терапевтического курса для взрослых пациентов следует ограничить 7-ю сутками; в возрасте 12-18-ти лет – 3-мя днями.

При умеренно выраженных почечных патологиях прием таблеток осуществляется в половинчатой дозе.

В пожилом возрасте нет необходимости корректировать дозировочный режим.

Передозировка

По причине возможного поражения печени, в случае приема завышенных доз препарата, следует обратиться к своему лечащему врачу.

Дозировкой парацетамола, потенциально способной вызвать поражение печени у взрослого пациента, считается доза 10 грамм и больше; у детей – 150 мг на килограмм веса. Данная дозировка снижается вдвое (до 5 грамм) для взрослых пациентов с какими-либо факторами риска (включая, злоупотребление алкоголем, кахексию, муковисцидоз, голодовку, ВИЧ-инфекцию, расстройства пищеварения, продолжительную терапию Фенобарбиталом, Карбамазепином, Фенитоином, Рифампицином, Примидоном, препаратами зверобоя или прочими ЛС, индуцирующими печеночные ферменты).

В первые 24 часа наблюдали следующие симптомы передозировки: потерю аппетита, бледность, тошноту/рвоту, болевые ощущения в животе. Само поражение печени проявляется на протяжении 12-48 часов после первых симптомов передозировки. Также возможно развитие метаболического ацидоза и расстройства метаболизма глюкозы.

В случае интоксикации тяжелого течения, недостаточность печеночной функции может перерасти в кровоизлияние, энцефалопатию, гипогликемию, кому, отек мозга и закончится летальным исходом.

При острой недостаточности почечной функции с некрозом канальцев, которая может сформироваться даже без симптоматики поражения печени, отмечали сильные боли в поясничной области, протеинурию и гематурию.

Прочие проявления передозировки могут выражаться: почечной коликой, сердечной аритмией, папиллярным некрозом, тахикардией, интерстициальным нефритом, нарушением сна, задержкой мочеиспускания, тахипноэ, головокружением, панкреатитом, головными болями, сонливостью, психомоторным возбуждением, тремором, нарушением ориентации, сыпью/зудом, повышенной утомляемостью, спутанностью сознания, недомоганием, беспокойством, мидриазом, ступором, седативным эффектом, угнетением дыхания, атаксией, диплопией, гепатонекрозом, судорогами.

При продолжительном приеме высоких дозировок препарата со стороны системы кроветворения возможно возникновение лейкопении, апластической анемии, агранулоцитоза, панцитопении, нейтропении, тромбоцитопении.

В случае обоснованных подозрений на передозировку следует принять все меры для оказания скорой медицинской помощи. Пациента нужно незамедлительно доставить в специализированное медицинское учреждение даже при отсутствии ранних тяжелых симптомов, так как иногда внешние проявления этого состояния могут ограничиваться тошнотой/рвотой или не отражать всей тяжести негативных внутренних патологических процессов.

Если прием чрезмерной дозы препарата был замечен на протяжении 60 минут, может быть эффективен Активированный уголь.

Плазменную концентрацию парацетамола необходимо контролировать через 4 часа после передозировки или позже, так как ранние показатели его уровня могут быть недостоверными.

Прием антидота – Ацетилцистеина – целесообразен на протяжении суток после передозировки парацетамолом (максимальная эффективность наблюдается в течение 8 часов).

При отсутствии рвотных позывов можно перорально назначить Метионин (альтернативная помощь при недоступности медицинского учреждения).

В дальнейшем проводят лечение, соответствующее наблюдаемым симптомам.

Взаимодействие

Всасывания парацетамола усиливается при параллельном применении Домперидона и Метоклопрамида и снижается при сопутствующем применении Холестирамина.

В случае долговременного совместного приема парацетамола с Варфарином и прочими кумаринами наблюдали усиление их антикоагулянтного действия с повышением возможности возникновения кровотечений.

Сочетаемый прием барбитуратов с парацетамолом может негативно сказаться на его жаропонижающей эффективности.

Противосудорожные ЛС (Фенитоин, Карбамазепин), барбитураты, Изониазид, Рифампицин и этанол могут увеличивать токсический эффект парацетамола по отношению к печени.

Эффективность диуретиков снижается при приеме парацетамола.

Прием препарата совместно с пищей уменьшает скорость абсорбции Цетиризина, но не влияет на ее степень.

Этанол и лечебные средства, угнетающие ЦНС способны усилить подавляющее влияние Хлорфенирамина, что увеличивает возможность передозировки.

Мапротилин, трициклические антидепрессанты и прочие лечебные средства антихолинергического действия могут увеличить антихолинергическую эффективность хлорфенирамина. При таком сочетании препаратов и обнаружении у пациента негативных побочных эффектов ЖКТ возможно формирование паралитической кишечной непроходимости.

Кофеин увеличивает анальгезирующие эффекты парацетамола.

Фотосенсибилизирующие ЛС могут стать причиной дополнительного риска фотосенсибилизирующего действия.

Прием ототоксических препаратов может маскировать возможную симптоматику ототоксичности, включая головокружение, звон в ушах и обморок.

Милистан не следует применять совместно с противокашлевыми средствами, подавляющими кашлевой рефлекс (Кодеин), так как это затрудняет процесс отхаркивания.

Условия продажи

Купить Милистан можно только предъявив рецепт.

Условия хранения

Каплеты препарата не требуют особенных температурных условий хранения (до 25 °С).

Срок годности

С даты указанной на упаковке – 3 года.

Особые указания

В случае диагностирования у пациента патологий печеночной или почечной функции, перед приемом Милистана необходимо пройти консультацию у соответствующих врачей.

У пациентов с кахексией, принимающих парацетамол, повышается риск формирования метаболического ацидоза. Симптоматика данного болезненного состояния выражается потерей аппетита, учащенным, глубоким затрудненным дыханием, тошнотой/рвотой. Перед началом приема каплет Милистана пациентам с инфекциями тяжелого течения, повышающим возможность возникновения метаболического ацидоза, необходимо обратиться к врачу.

Больные с алкогольным поражением печени более подвержены гепатотоксическим эффектам парацетамола.

Милистан может изменять результаты лабораторных показателей, в особенности, что касается плазменного содержания мочевой кислоты и глюкозы.

Пожилым пациентам с риском развития судорожных припадков, больным с бронхиальной астмой и с хроническим или персистирующим кашлем, вызванным астмой, курением, эмфиземой легких, сопровождающимся избыточной секрецией, назначение Милистана должно проводиться с особой осторожностью.

Не следует допускать параллельного приема препаратов, включающих парацетамол.

В случае постоянных не проходящих головных болей следует проконсультироваться с врачом.

При продолжительном приеме Милистана необходимо осуществлять контроль функциональности печени/почек, а также следить за кроветворной функцией.

Во время терапии не стоит принимать седативные препараты.

В случае лечения болезненного состояния, вызванного бактериальной инфекцией, следует рассмотреть вопрос о проведении параллельной антибиотикотерапии.

Если при приеме Милистана Мультисимптомного наблюдается формирование кожных высыпаний, а также развитие гемолитической медикаментозной анемии или гемолиза эритроцитов, лечение прекращают.

Не следует принимать препарат при предыдущих нарушениях дыхания на фоне приема НПВС.

Аналоги

Совпадения по коду АТХ 4-го уровня:

Лечебными средствами с аналогичным основным действием являются:

Аджиколд;
Грипаут;
Гликодин;
Колдрин;
Неогрип;
Лорколд;
Максиколд;
Амицитрон;
Флюколд;
Викс Актив;
Терафлю;
Антигриппин;
Фармацитрон и т.д.

Также аналогами препарата считаются лекарственные средства его производственной линейки: Милистан от кашля; сироп Милистан; Милистан синус; Милистан горячий напиток.

Детям

В возрасте до 12-ти лет применение препарата запрещено.

С алкоголем

На всем протяжении терапии Милистаном Мультисимптомным употреблять алкогольные напитки недопустимо.

При беременности (и лактации)

Данное лекарственное средство не следует назначать беременным и кормящим женщинам.

Отзывы

При условии соблюдения дозировочного режима и отсутствия противопоказаний, отзывы о Милистане Мультисимптомном в превалирующем большинстве случаев носят положительный характер. Комбинация активных ингредиентов данного препарата действительно приводит к быстрому и продолжительному избавлению от негативных симптомов гриппа и ОРВИ и чаще всего не вызывает каких-либо побочных эффектов. Естественно, что злоупотреблять приемом Милистана, а также принимать его повышенные дозировки не следует, так как это потенциально может привести к тяжелым неблагоприятным последствиям.

Цена, где купить

Цена Милистана Мультисимптомного колеблется в районе 70-90 гривен.

Интернет-аптеки УкраиныУкраина

Аптека24

Милистан мультисимптомный 100 мл суспензия Гракуре Фармасьютікалс ЛТД, Індія
Милистан мультисимптомный №12 капсулы Мепро Фармасьют.ПВТ.ЛТД..Індія/Віндлас хелскере Пвт.Лтд..Індія
Милистан от кашля №20 таблетки Мепро Фармасьютикалс Пріват Лімітед, Індія

ПаниАптека

Милистан мультисимптомный жидкость Милистан мультисимптомный суспензия для перорального применения 100мл Индия , Gracure
Милистан от кашля таблетки Милистан от кашля таблетки, покрытые оболочкой №20 Индия , Mepro Pharmaceuticals
Милистан горячий чай со вкусом лимона 6г №10 Украина , Мили Хелскере Лимитед
Милистан горячий чай от кашля 6г №10 Украина , Мили Хелскере Лимитед
Милистан мультисимптомный таблетки Милистан мультисимптомный каплеты, покрытые оболочкой №12 Индия , Mepro Pharmaceuticals

Источник

Добавить в избранные товары

Склад

діючі речовини: амброксолу гідрохлорид, карбоцистеїн;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить амброксолу гідрохлориду – 30 мг, карбоцистеїну – 200 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, натрію метилгідроксибензоат (Е 219), натрію пропілгідроксибензоат (Е 217), магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А);

матеріал для покриття: гідроксипропілметилцелюлоза, тальк, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 6000.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білого кольору, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з написом «MILISTAN» на одному боці та написом «COUGH» на іншому боці.

Фармакотерапевтична група

Муколітичні засоби. Код ATХ R05C B10.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Лікарський засіб є комбінацією двох інгредієнтів – амброксолу і карбоцистеїну.

Амброксол є активним метаболітом бромгексину. Він нормалізує патологічно змінену секрецію клітин залоз слизової оболонки бронхів, сприяє розрідженню в’язкого бронхіального секрету та полегшує його відходження за рахунок збільшення мукоциліарного кліренсу, змінює співвідношення серозного та слизового компонентів мокроти. Стимулює клітини Кларка та активізує гідролізуючі ферменти, що також призводить до зниження в’язкості мокротиння. Амброксол має секретомоторні властивості – стимулює роботу миготливого епітелію бронхів, поновлює дренажну функцію дрібних бронхів та бронхіол. Препарат стимулює утворення ендогенного сурфактанта, не спричиняє надмірного утворення секрету, зменшує спастичну гіперреактивність бронхів – одного з основних факторів розвитку бронхіальної астми при алергії. Кашель та об’єм мокротиння значно зменшуються.

Карбоцистеїн проявляє муколітичну та відхаркувальну дію за рахунок активації сіалової трансферази – ферменту бокалоподібних клітин слизової оболонки бронхів. Нормалізує кількісне співвідношення кислих та нейтральних сіаломуцинів, що сприяє зменшенню в’язкості бронхіального секрету. Полегшує відходження мокротиння за рахунок підвищення мукоциліарного кліренсу, має антиоксидантні та пневмопротекторні властивості, що зумовлено здатністю сульфгідрильних груп зв’язувати вільні радикали. Також сприяє регенерації слизової оболонки, нормалізує її структуру та активізує діяльність війчастого епітелію, відновлює секрецію IgA (специфічний захист) та кількість сульфгідрильних груп компонентів слизу (неспецифічний захист).

Фармакокінетика.

Після прийому Мілістан від кашлю практично повністю абсорбується у травному тракті, добре проникає у тканини легенів. Абсолютна біодоступність при пероральному прийомі становить 70–80 %. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається приблизно через 2,5 години після прийому внутрішньо.

Період напіввиведення становить 10 годин. Виводиться, головним чином, із сечею.

Показання

Секретолітична терапія при гострих і хронічних бронхопульмональних захворюваннях, пов’язаних із порушенням бронхіальної секреції та ослабленням просування слизу.

Протипоказання

Гіперчутливість до амброксолу гідрохлориду, карбоцистеїну або до інших компонентів лікарського засобу, особливо до натрію метилгідроксибензоату або натрію пропілгідроксибензоату. У випадку рідкісних спадкових станів, через які можлива несумісність із допоміжними речовинами препарату (див. розділ «Особливості застосування»), застосування препарату протипоказане.

Пептична виразка шлунка та дванадцятипалої кишки у період загострення. І триместр вагітності – у зв’язку з недостатньою кількістю даних щодо тератогенної та ембріотоксичної дії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Підвищує ефективність глюкокортикоїдної та антибактеріальної терапії при лікуванні запальних захворювань верхніх і нижніх дихальних шляхів. Але не рекомендується застосовувати одночасно з антибіотиками тетрациклінового ряду (за винятком доксицикліну), інтервал між їх прийомом має становити не менше 2 годин.

Одночасне застосування амброксолу та засобів, що пригнічують кашель, може призвести до надмірного накопичення слизу внаслідок пригнічення кашльового рефлексу. Тому така комбінація можлива тільки після ретельної оцінки лікарем співвідношення очікуваної користі та можливого ризику від застосування.

У період лікування карбоцистеїну не слід застосовувати протикашльові засоби та засоби, що пригнічують бронхіальну секрецію.

Одночасне застосування препарату Мілістан від кашлю з теофіліном посилює дію останнього.

Наявність амброксолу у препараті Мілістан від кашлю може призвести до збільшення концентрації антибіотиків (амоксициліну, цефуроксиму, еритроміцину) у бронхолегеневому секреті та мокротинні.

Особливості застосування

Продуктивний кашель – це фундаментальний механізм захисту бронхолегеневої системи і як такий пригнічуватися не повинен. Нераціональною є комбінація лікарських засобів, які модифікують бронхіальну секрецію, із засобами, що пригнічують кашель, і/або речовинами, що знижують секрецію (група атропіну).

Застосування муколітичних агентів може призвести до порушення бронхіальної прохідності у немовлят. У дітей першого року життя можливість очищення дихальних шляхів від бронхіального секрету обмежена через вікові анатомо-фізіологічні особливості. Будь-які муколітичні агенти не слід застосовувати немовлятам.

Лікування необхідно переглянути у випадку відсутності ефекту або посилення симптомів захворювання.

Надходили повідомлення про тяжкі ураження шкіри: мультиформну еритему, синдром Стівенса – Джонсона (ССД)/ токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП) – пов’язані із застосуванням амброксолу гідрохлориду. Здебільшого їх можна пояснити тяжкістю перебігу основного захворювання та/або одночасним застосуванням іншого препарату. Тому при появі нових уражень шкіри або слизових оболонок слід негайно звернутися за медичною допомогою та припинити лікування амброксолу гідрохлоридом. Також на початковій стадії синдрому Стівенса–Джонсона або синдрому Лайєлла у пацієнтів можуть бути неспецифічні, подібні до ознак початку грипу симптоми, такі як пропасниця, ломота, риніт, кашель і біль в горлі. Помилково при таких неспецифічних, подібних до ознак початку грипу симптомах можна застосовувати симптоматичне лікування препаратами проти кашлю і застуди.

При порушенні бронхіальної моторики та посиленій секреції слизу (наприклад, при такому рідкісному захворюванні як первинна циліарна дискінезія) препарат слід застосовувати з обережністю, оскільки амброксол може посилювати секрецію слизу.

Пацієнтам із порушеною функцією нирок або тяжким ступенем печінкової недостатності слід з обережністю приймати препарат тільки після консультації з лікарем. При застосуванні амброксолу, як і будь-якої діючої речовини, яка метаболізується в печінці, а потім виводиться нирками, відбувається накопичення метаболітів, які утворюються в печінці у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю.

Необхідний ретельний лікарський нагляд при виділенні гнійного мокротиння, високій температурі.

Препарат слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які мають виразкову хворобу шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі.

Лікарський засіб містить метилгідроксибензоат, пропілгідроксибензоат, що може бути причиною алергічної реакції (віддаленої у часі).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Протипоказано застосовувати лікарський засіб у І триместрі вагітності. У ІІ та ІІІ триместрі вагітності препарат застосовують після ретельної оцінки співвідношення користь для матері/ризик для плода (дитини), яке визначає лікар.

Не рекомендується застосовувати в період годування груддю.

Доклінічні дослідження не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводилися. У разі виникнення запаморочення слід утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Дорослі та діти віком від 12 років ‒ по 1 таблетці 3 рази на добу.

Курс лікування становить 7–10 діб.

Діти

Застосовувати дітям віком від 12 років. Дітям до 12 років доцільно застосовувати інші лікарські форми препарату (сироп). Лікування дітей слід проводити під наглядом лікаря.

Передозування

Амброксол добре переносився після парентерального застосування у дозах до 15 мг/кг/добу та після перорального застосування до 25 мг/кг/добу. Після передозування амброксолом не спостерігалось тяжких ознак інтоксикації. Можливі симптоми: біль у шлунку, нудота, блювання, діарея, короткотерміновий неспокій.

За аналогією з доклінічними дослідженнями амброксолу надмірне передозування може призвести до гіперсалівації, позивів до блювоти, блювання та зниження артеріального тиску.

Невідкладні заходи такі, як стимулювання блювання та промивання шлунку загалом не показані і мають застосовуватись у випадку гострої інтоксикації. Лікування симптоматичне та підтримуюче.

Побічні реакції

Для оцінки частоти побічних явищ було використано таку класифікацію:

дуже часто	> 10 %;
часто	> 1 % і < 10 %;
нечасто	> 0,1 % і < 1 %;
рідко	> 0,01 % і < 0,1 %;
дуже рідко	< 0,01 %;
частота невідома	неможливо оцінити на основі наявних даних.

З боку імунної системи:

рідко – реакції гіперчутливості;

частота невідома – анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк і свербіж.

З боку шкіри і підшкірної клітковини:

рідко – шкірні висипи (дрібноточкові, плямисті, дрібно-плямисті, бляшки зливні), кропив’янка, свербіж, еритема, дерматит;

частота невідома – серйозні шкірні побічні реакції (у тому числі мультиформна еритема, синдром Стівенса – Джонсона/ токсичний епідермальний некроліз і гострий генералізований екзантематозний пустульоз).

З боку шлунково-кишкового тракту:

часто – нудота, зниження чутливості у ротовій порожнині;

нечасто – блювання, діарея, диспепсія, біль у шлунку, біль у животі;

дуже рідко – слинотеча;

частота невідома – сухість у роті, печія, запор, сухість у горлі, шлунково-кишкова кровотеча.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

частота невідома – зниження чутливості у глотці, ринорея, диспное (як симптом реакції гіперчутливості), сухість дихальних шляхів.

З боку сечовидільної системи: можлива дизурія.

Неврологічні розлади:

частота невідома – запаморочення, головний біль, дисгевзія (розлад смаку).

Кардіальні розлади:

частота невідома – відчуття серцебиття.

Загальні розлади:

нечасто – лихоманка, реакції з боку слизових оболонок;

частота невідома – загальна слабкість.

Через наявність у складі лікарського засобу метилгідроксибензоату та пропілгідроксибензоату можуть виникнути алергічні реакції, можливо віддалені в часі. У разі виникнення побічних ефектів рекомендується зменшити дозу або відмінити прийом препарату.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в ор